У лютому ми відзначали річницю з дня народження нашого видатного земляка, письменника, перекладача С.І.Панька, кімната-музей якого знаходиться в нашому закладі освіти. Педагогами гімназії проведено екскурсії до музею, презентації про його життєвий та творчий шлях, позакласні заходи на основі творів.

Заходячи в кімтату–музей, із портрета на нас дивиться чоловік зосереджений і мрійливий, стриманий у судженнях і лагідний, щирий у ставленні до людей і привітний, з приємною посмішкою на устах і карими очима, що випромінюють тепло і приховану задуму. Це С.І.Панько. Поет, прозаїк, перекладач, публіцист, якому випала важка дорога. На цій дорозі було все: і тяжкий труд та поневіряння в дитинстві, і страхітливі літа війни, і нелегкий шлях у радянський час. Та саме подолання випробувань і робить людину із пересічної - видатною.

Найбільше С.І.Панько відомий як перекладач. Перекладацька спадщина Семена Панька становить 22 книжки. Це чи не найбільше серед закарпатських перекладачів. Досконало володіючи багатьма мовами, Семен Панько перекладав художню літературу з сербської й хорватської, чеської, словацької та угорської мов! Перекладав він не тільки на українську, а й із української на угорську. Тому саме завдяки його зусиллям угорський читач може познайомитися з творчістю Івана Франка і Леся Мартовича.

«Переклади Панька на українську – це не якісь тексти-одноденки, а глибокі, складні, поліфонічні твори видатних письменників, справжня класика. Тут варто назвати переклади книжок чеського письменника Івана Ольбрахта, угорського поета Атіли Йожефа, хорватського прозаїка №1 Мирослава Крлежі та автора світового рівня, Нобелівського лауреата з літератури Іво Андрича», - так писав про його творчість у своїй статті Андрій Любка, український письменник романіст, поет, перекладач та есеїст.

Семен Панько писав і прозові, і поетичні твори: видав кілька збірок поезії, написав один із перших романів («Під синіми Бескидами») в історії закарпатської літератури, писав книжки для дітей, зокрема оригінальні казки («Як Мудрило панів лікував») та публіцистичні твори («Дороги, друзі…») збирав фольклорні матеріали, залишив цікаві мемуари.

Дорадно, що завдяки зусиллю Сергія Семеновича Панька, мовознавця, перекладача, дипломата, кандидата філологічних наук, сина письменника, у 2020 році вийшла друком «шухлядна» повість «Коли засвічувалися віщі вогні» С.І.Панька, зі сторінок якої перед нами постає наша історія.

Знати свою історію, видатних людей свого краю дуже важливо завжди! Пам'ятаймо слова Пантелеймона Куліша: "Своєї мови рідної і свого рідного звичаю вірним серцем держітеся. Тоді з вас будуть люди як слід, тоді з вас буде громада шановна і вже на таку громаду ніхто своєї лапи не положить".