Вакцинація

Небезпека переривання імунізації проти інфекційних хвороб таких як: поліомієліт, дифтерія та кір

Інфекційні хвороби небезпечні своїми ускладненнями, що можуть призвести до інвалідності, а деякі — навіть до смерті. Інфекційні хвороби, від яких (або від тяжких ускладнень яких) можна захиститися за допомогою імунізації, передаються від інфікованої особи до здорової, як правило, повітряно-крапельним шляхом.

До інфекцій, яким можна запобігти щепленнями, належать: кашлюк, дифтерія, правець, поліомієліт, кір, епідемічний паротит, краснуха, гепатит B, гемофільна інфекція, пневмококова інфекція, менінгококова інфекція, ротавірусна інфекція, вітряна віспа та інші.

​ Імунізація — це процес, завдяки якому людина набуває імунітет, або стає несприйнятливою до інфекційної хвороби, і який зазвичай здійснюється шляхом введення вакцини.

Вакцинація має на меті захистити організм від інфекції, запобігти важкому перебігу та появі ускладнень від неї. Вакцини стимулюють власну імунну систему організму до захисту людини від відповідної інфекції або хвороби.

Дитина, яка не отримала щеплення проти тих чи інших інфекцій, наражається на великий ризик захворіти, особливо якщо таких дітей стає з року в рік більше.

Застосування вакцин знижує вірогідність поширення відповідних інфекцій у сотні разів. На сьогоднішній день альтернатив вакцинації з метою профілактики захворювання на відповідні інфекції немає.

Ризик поширення захворювань серед дітей, які не отримали щеплення, значно вищий, ніж у захищених шляхом вакцинації.

Частиною першою статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» передбачено, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.

Все, що варто знати про вакцинацію

Що таке вакцинація?

Вакцинація — це простий, безпечний та дієвий спосіб захисту людей від інфекційних захворювань, до того моменту, як вони почнуть із ними контактувати.

Імунна система реагує на введену вакцину і виробляє імунітет проти інфекції. Таким чином формується захист проти хвороби. Вакцинація захищає від інфекцій, які можуть призвести до ускладнень, інвалідності і смерті.

Чому потрібно вакцинуватися?

Щоб захистити себе та тих, хто навколо нас. Не всі можуть бути вакциновані, зокрема ті, хто серйозно хворий. Вони залежні від того, хто щеплений.

Що таке Національний календар щеплень?

В різних країнах до Національного календаря щеплень включені різноманітні інфекційні хвороби, для запобігання яких імунізують.

Перелік цих хвороб залежить від актуальності інфекції, небезпеки для здоров’я населення, епідемічної ситуації, рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров’я, економічного благополуччя країни.

Вакцинацію в Україні проводять згідно із Національним календарем щеплень, який розроблено з урахуванням міжнародного досвіду, і, за умови його дотримання, є найоптимальнішим для забезпечення повноцінного імунітету.

В нашій країні безкоштовно можна вакцинуватися проти десяти інфекційних захворювань: туберкульозу, поліомієліту, дифтерії, правцю, кашлюку, кору, паротиту, краснухи, вірусного гепатиту В, гемофільної інфекції.

Чому батькам варто не боятися імунізувати дітей?

Дітям набагато безпечніше вакцинуватися, ніж залишитися без захисту. Вакцини від інфекційних хвороб, які внесені до Національного календаря щеплень, закуповує за державний кошт Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ). Ця міжнародна організація закуповує вакцини для понад 100 країн світу. Якість всіх вакцин підтверджена Всесвітньою організацією охорони здоров’я.

Що треба знати про поліомієліт

Поліомієліт – це інфекційне захворювання, спричинене вірусом поліо, яке характери­зується переважним ураженням центральної нервової системи з розвитком парезів та паралічів.

Хворіють переважно діти до 5-ти років. Жертви поліомієліту отримують каліцтва на все життя. Хвороба може призвести до смерті.

Джерелом збудника інфекції є людина – хворий або вірусоносій. Вірус виявляєть­ся в слизу носоглотки, а також виділяється у навколишнє се­редовище з фекаліями. Виділення вірусу починається на 2-4-й день після зараження.

Поліовірус поширюється від людини до людини через фекалії та слину, найчастіше – через брудні руки, заражену їжу та воду.

Зараження вірусом поліомієліту відносно рідко веде до розвитку типового захворювання, частіше вини­кає вірусоносійство, яке має основне значення в розповсюджен­ні поліомієліту. Якщо у дитини раптово з’являються такі ознаки, як слабкість м’язів кінцівок, біль у ногах чи руках, це можуть бути потенційні ознаки поліомієліту. При одужанні після поліомієліту функція вражених хворобою нервів і м’язів не відновлюється.

Щеплення згідно Календаря повністю захищає від поліомієліту та є абсолютно безоплатним для дітей.

При появі перших ознак поліомієліту – підвищення температури, головний біль, біль у кінцівках, неможливість стати на ніжки, негайно звертайтесь за медичною допомогою!

Не наражайте на ризик захворювання поліомієлітом ваших дітей – зробіть їм щеплення!

Що треба знати про дифтерію

Дифтерія – це гостре інфекційне захворювання, яке характеризується запаленням переважно слизових оболонок ротоглотки та явищами загальної інтоксикації з переважним ураженням серцево-судинної та нервової систем. Збудником захворювання є дифтерійна паличка (коринебактерія), яка виробляє екзотоксин, стійка до дії різних чинників і у зовнішньому середовищі може зберігатися до 15 діб, проте кип’ятіння та 1% розчину сулеми знищують палички через одну хвилину. Інкубаційний період захворювання – від 3 до 10 днів. Передається дифтерія повітряно-крапельним шляхом, а також через предмети побуту (посуд, іграшки). Коли дифтерійна бактерія потрапляє у дихальну систему, вона виробляє токсин, який блокує синтез білка в клітинах, в результаті чого виникають тяжкі функціональні та структурні зміни, інколи несумісні з життям. Порівняно з грипом, імовірність заразитися дифтерією після контакту з хворим все ж менша, бо для цього потрібен тісний контакт і достатня кількість мікробів, які потраплять на слизову оболонку. Але лікар додає, що дифтерія має вищий рівень смертності у разі ускладнень.

Симптоми:

• біль у горлі;
• підвищена температура;
• наліт на мигдалинах сірого кольору;
• осиплість голосу;
• ускладнене дихання та ковтання;
• висока температура;
• набряк слизової оболонки носоглотки;
• збільшення лімфатичних вузлів.

Важливо своєчасно діагностувати хворобу. Адже за своїми клінічними проявами вона схожа на ангіну та інфекційний мононуклеоз. Якщо ви помітили в себе або рідних такі ознаки, не легковажте і не списуйте все на звичайну застуду, а негайно зверніться до лікаря. Що раніше встановлений діагноз, то вищі шанси на одужання. Дифтерія найчастіше проявляється утворенням щільної плівки та набряку слизових оболонок, що блокує дихальні шляхи. Токсичне ураження серцево-судинної та нервової систем і вторинні інфекції також можуть мати летальні наслідки.

ЄДИНИЙ СПОСІБ ЗАПОБІГТИ СМЕРТЕЛЬНІЙ ХВОРОБІ – ВАКЦИНАЦІЯ!

 

Що потрібно знати про кір

Кір – це високо контагіозне (надзвичайно заразне) гостре вірусне захворювання.

Джерелом інфекції є хворі кором люди, з моменту появи перших ознак хвороби до п’ятого дня від початку висипань.

Кір – це повітряно-краплинна інфекція. Вірус кору дуже летючий – з потоком повітря він може попадати в сусідні приміщення й навіть на інші поверхи будинку через вікна, вентиляцію, замкові щілини – тому заразитися можна, просто перебуваючи в одному будинку із хворим. При цьому вірус швидко гине в зовнішньому середовищі, тому приміщення, де перебував хворий кором, досить провітрити, щоб у ньому можна було перебувати без ризику заразитися, дезінфекція не потрібна.

Хвороба починається гостро: дитина скаржиться на сильний головний біль, слабкість, температура може підвищуватися до 40°С, апетит відсутній. Незабаром з’являються нежить, кашель – звичайно сухий, болісний, або гавкаючий – при ларингіті. Горло в дитини червоне, набрякле, шийні лімфовузли збільшені. Характерне запалення слизової оболонки ока -кон’юнктивіт. Його прояви при кору яскраво виражені: очі червоніють, з’являється сльозотеча, світлобоязнь, згодом з’являється гнійні виділення. На 2-3-й день хвороби на піднебінні з’являються рожеві крапкові висипання (енантема), а на слизовій оболонці щік, ясен і губ – характерні для кору малесенькі цятки (плями

Бєльського-Філатова-Коплика). І те, і інше можна побачити до появи висипу на тілі.

На 4-5 день хвороби з’являється висип – спочатку на шкірі голови, за вухами, на обличчі. Наступного дня він поширюється на тулуб, ще через день -на руки й ноги. Являє собою численні дрібні червонуваті цятки і пухирці, які мають тенденцію до злиття й утворення більших плям. У період появи висипки стан дитини різко погіршується – знову підвищується температура, підсилюються катаральні явища (нежить, кашель), загострюється кон’юнктивіт. Дитина млява, відмовляється від їжі, спить неспокійно.

Якщо немає ускладнень, то із четвертого дня від початку висипань наступає поліпшення стану. Висип зникає зовсім, або переміняється пігментацією й ділянками лущення шкіри. Зникнення висипу відбувається в порядку, зворотному її появі. У дитини нормалізується температура, проходять катаральні явища – вона поступово видужує.

Перебіг хвороби може ускладнюватися ураженням дихальної системи: ларингітом, трахеїтом, бронхітом, пневмонією; травної системи – диспепсії; запаленням середнього вуха – отитом. У маленьких дітей часто буває стоматит.

Найважчі ускладнення кору, які, на щастя, зустрічаються рідко – менінгіт і енцефаліт.

Профілактика кору

У людини, що перехворіла кором, на все життя зберігається імунітет до цієї інфекції – випадки повторних захворювань поодинокі.

Щеплення – єдиний оберіг від небезпечних хвороб та реалізація права українських дітей на здорове життя.