Нові підходи до оцінювання поступу навчання учнів
Освіта нового століття, в якому ми живемо, орієнтована на "вільний розвиток людини", на творчу ініціативу, самостійність учнів, конкурентноспроможність, мобільність їх як майбутніх фахівців, на уміння вчитися упродовж життя, і "досягнення цієї мети забезпечується шляхом формування ключових компетентностей, необхідних кожній сучасній людині для успішної життєдіяльності" (ст. 12 Закону України "Про освіту")
В Україні реалізується курс на реформування освіти , яка має стати компетентнісною. Невід’ємною складовою освітнього процесу є оцінювання навчальних досягнень учнів. Тому зміни у нашій освітній системі неможливі без перегляду й реалізації нових підходів до оцінювання поступу навчання учнів.
Як же відбувається оцінювання в школах інших країн світу?
Спільним, що об'єднує освітній процес практично у всіх країнах, є те, що учителі не порівнюють учнів один з одним, а для батьків описують вміння дитини, її активність і творчі здібності; пишуть свою думку про учня в табелі, де відзначають його мотивацію, навички, поведінку тощо; описують характеристики дитини: організованість, здатність до самостійної і командної роботи, ініціативність, старанність, самоосвіту.
З огляду на мету освітнього процесу, озвучених тенденцій в сучасній освіті інших країн в умовах компетентнісного навчання затребуваним стає такий підхід до оцінювання досягнень учнів (і це задекларовано у Концепції Нової української школи), який дає можливість виключити негативні моменти в навчанні, сприяє індивідуалізації навчального процесу, підвищенню навчальної мотивації й самостійності учнів. Саме таким є формувальне оцінювання
Вирізняють оцінювання результатів навчання й оцінювання для поліпшення навчання. У першому варіанті це сумативне, і воно є для нас традиційним, у другому – формувальне оцінювання.
Філософія ФО в тому, що воно не повинно містити частки НЕ, жодних негативних суджень чи критики. Формувальне оцінювання діагностує сфери, які потребують покращення, і допомагає покращити їх.
Формувальне оцінювання оцінює не результат, а процес. Відповідно, щоб здійснити формувальне оцінювання, не проводять спеціальні контрольні роботи.
Формувальний підхід потребує психологічного перелаштування вчителя, зміни ставлення учнів і їхніх батьків до шкільного оцінювання. Оцінювання — це конфіденційна інформація, яка стосується лише вчителя, дитини та її батьків, тобто педагоги не мають озвучувати навчальні досягнення учнів на батьківських зборах чи повідомляти їх публічно у вигляді рейтингів.
Навчання та оцінювання – нероздільні процеси. Від правильної організації оцінювання залежить ефективність навчання. Формувальне оцінювання – це цілеспрямований неперервний процес спостереження за навчанням учнів; воно є необхідною умовою інтерактивного навчання, у процесі якого формується культура спільного обговорення у класі, розвиваються навички критичного і творчого мислення, а також формується середовище, що заохочує учнів запитувати. Формувальне оцінювання підтримує впевненість учнів у тому, що кожен із них здатен покращити свої результати, оскільки учням наводяться приклади того, що від них очікують.
Отже ФО – це шлях, який приводить до результату, а підсумкове – сам результат.
Необхідність формувального оцінювання продиктована часом:
1) Кожен педагог усвідомлює розмаїтість учнівської спільноти. Хтось уміє гарно читати, комусь на математиці дуже легко, а хтось гарно малює і щасливий у цьому. То як же їх усіх, таких різних, оцінювати за однією шкалою? Забезпечити індивідуальний підхід до кожного учня, похвалити, підтримати, підбадьорити можна за допомогою формувального оцінювання.
2) Використання оцінювання у балах як мірила оцінювання має не завжди позитивний ефект для визначення навчальних досягнень учнів, оскільки не враховує прогресу дитини. Оскільки за шкалою оцінювання бали окремих учнів нижчі, який би прогрес вони не мали, вони будуть вважатися учнями з невисокими досягненнями. Тому розподіл учнів відповідно до результатів їхньої діяльності у класі часто призводить до демотивації і втрати інтересу до навчання.
Формувальне оцінювання, на відміну від традиційного, дає змогу:
• уникнути негативних моментів у навчанні;
• індивідуалізувати освітній процес;
• підвищити навчальну мотивацію й самостійність учнів.
(Воно враховує індивідуальний поступ кожного учня, вміння використовувати його буде обов’язково оцінюватись під час вивчення роботи вчителя службою оцінювання якості освіти).
У статті 17 Закону "Про повну загальну середню освіту, яка називається "Оцінювання результатів навчання учнів та їх атестація" у пп. 2,3 сказано:
"2.Основними видами оцінювання результатів навчання учнів є формувальне, поточне, підсумкове (тематичне, семестрове, річне) оцінювання, державна підсумкова атестація, зовнішнє незалежне оцінювання.
3. Формувальне, поточне та підсумкове оцінювання результатів навчання учнів на предмет їх відповідності вимогам навчальної програми, вибір форм, змісту та способу оцінювання здійснюють педагогічні працівники закладу освіти".
То що ж воно таке, ФО?
Трактовка ФО в педагогічній літературі:
Мета формувального оцінювання — корегування діяльності педагога й учнів під час освітнього процесу, аби поліпшувати навчальні досягнення; усталення впевненості дитини у собі, у своїх можливостях; відзначення учнівського успіху, акцентування уваги на сильних сторонах, а не на помилках; діагностування досягнення на кожному етапі навчання; адаптування освітнього процесу до здібностей дитини; виявлення проблем і вчасне запобігання їх нашаруванню; стимулювання бажання вчитися та прагнути максимально можливих результатів; запобігання побоюванням помилитися.
Завдання формувального оцінювання — мотивувати і надихати дитину на навчальну діяльність, вияв власних здобутків; сприяти формуванню навичок застосування знань і умінь при виконанні практико орієнтованих завдань. За формувального оцінювання вчитель покладається на спостереження за навчальним поступом кожного учня. Тому таке оцінювання розпочинається з перших днів навчання і триває постійно.
Отже, формувальне оцінювання дає можливість учням усвідомлювати й відслідковувати особистий прогрес і планувати подальші кроки з допомогою учителя. Для педагога формувальне оцінювання означає бути поруч з учнем і вести його до успіху. Учителі використовують інформацію з оцінювання для корегування навчання та забезпечення правильного виконання учнями завдань. Коли наставники регулярно залучають учнів до збирання та перевірки інформації про своє навчання, вони допомагають їм ставати відповідальними та самостійними.
Науковці виокремили такі складові дієвого формувального оцінювання:
• зворотний зв’язок у системі «педагог — учень»;
• уміння учнів оцінювати свої знання самостійно, взаємооцінювання;
• активність учнів в процесі власного навчання;
• корегування процесу навчання з урахуванням результатів оцінювання;
• вплив на мотивацію до навчання.
То як же воно здійснюється?
Алгоритм діяльності вчителя щодо організації формувального оцінювання можна представити у вигляді такої послідовності дій
Розглянемо докладніше зазначені етапи.
1. Навчальні цілі. У процесі навчання об’єктом оцінювання є діяльність учня для досягнення цілей навчання. Отже, розроблення навчальної цілі є основою всіх видів оцінювання. На початковому етапі вчитель розробляє, доводить до відома й обговорює зі школярами цілі уроку. Регулярні обговорення в майбутньому мають перерости у традиційну спільну роботу вчителя з учнями .
Оцінювання може виміряти, на якому рівні досягнута ціль. Це можливо за умови, що вона є вимірною. На жаль, досить часто на практиці цілі формулюються надто широко, абстрактно, їх неможливо виміряти, а іноді (це бачимо під час відвідування уроків) формулюються вчителем неправильно.
До прикладу, формулювання цілі уроку математики за традиційним підходом буває таким: «покращити знання з математики»; SMART-ціль визначається так: «навчитися розв’язувати задачі двома способами протягом двох тижнівУ формулюванні конкретних навчальних цілей, тобто очікувань щодо рівня засвоєння навчальної інформації, ученими визначено шість категорій навчальних цілей: знання, розуміння, застосування, аналіз, синтез, оцінювання, які є складовими компетентності учня(представлені схематично на слайді)
Знання – перша категорія цілей навчання, адже запам’ятовування є частиною й базою для більш складних процесів порівняння, співвіднесення, реорганізації, оцінювання тощо.
Розуміння відображається у трьох типах поведінки: трансляції (від конкретного до абстрактного) – тобто використанні інших термінів, символів у перекладі, переказуванні тощо; інтерпретації (реорганізація ідей, виокремлення серед відомих ідей значимих, тлумачення зв’язків, узагальнення, пояснення, стислий переказ тощо); перенесенні знань (прогнозування, засноване на розумінні напрямів, тенденцій, правил).
Засвоєння навчального матеріалу на рівні застосування означає, що учень буде правильно застосовувати знання в ситуації, що є відмінною від тієї, у якій він отримував це знання.
Аналіз спрямовано на виявлення окремих частин матеріалу, визначення зв’язків між ними і принципів організації, з'ясування передумов, висновків, концепцій, яких автор тексту дотримується, проте не висловлює.
Категорія синтезу означає вміння комбінувати елементи так, щоб отримати нове ціле, що характеризується новизною й оригінальністю.
Оцінювання передбачає вміння оцінювати значення певного матеріалу (твердження, художнього твору, дослідницьких даних тощо) із застосуванням чітко визначених критеріїв.
2. Знання й розуміння учнями критеріїв оцінювання. Практика показує, що розроблення критеріїв робить процес оцінювання прозорим і зрозумілим для всіх учасників освітнього процесу. Укладання критеріїв спільно з учнями (або їх повторення, якщо учні їх знають) сприяє позитивному ставленню до процесу оцінювання. Критерії, розроблені для поточного, або формувального, оцінювання мають описувати те, що заявлено в навчальних цілях. Важливим є ознайомлення учнів із критеріями до початку виконання завдання, а також представлення критеріїв у вигляді градації – опису різних рівнів досягнення очікуваного результату. Чим конкретніше сформульовані критерії, тим зрозумілішою для учнів є діяльність щодо успішного виконання завдання.
Учитель пропонує учням: «Складіть розповідь про Київ. Це має бути шість-сім речень. У розповіді зазначте архітектурні пам’ятки Києва». Під час виконання завдання учні мають точно знати, який «кінцевий продукт» учитель від них хоче отримати. Відповідно до формулювання завдання, він має оцінювати його за такими критеріями:
- учень склав розповідь потрібного обсягу;
- учень у розповіді вказав архітектурні пам’ятки Києва.
Після того, як учитель перевірив завдання, він озвучує учню його результат: «Молодець, твоя розповідь складається з шести речень. Ти вказав архітектурні пам’ятки міста». Водночас у власних назвах учень припускався помилок. Далі учитель може діяти одним зі способів:
озвучити учню рекомендацію «Зверни увагу на написання власних назв»;
- запитати, чи знає учень, як пишуться власні назви. Якщо знає — запропонувати йому перевірити свій текст. Якщо учень не знає, вчитель має спрямувати його на основне правило, приміром, сказати, на якій сторінці підручника його можна прочитати. Відтак — запропонувати учню проглянути свій текст щодо дотримання цього правила.
3. Ефективний зворотний зв'язок
Формувальне оцінювання в класі спрямоване на постійний зворотний зв’язок з учнями. Зворотним зв’язком можна вважати інформацію, яку вчитель отримує у процесі навчання і яка дає йому змогу зробити неформальні висновки про успішність учнів, а учням — побачити власні прогалини в засвоєнні знань, формуванні вмінь тощо. Класичний зворотний зв’язок учителі організовують одразу після того, як учні виконали завдання. Утім інколи він доречний і під час виконання завдання.
Він має бути чітким, зрозумілим, своєчасним, відбуватися в атмосфері доброзичливості і взаємоповаги.
- Стимулювальним при цьому має бути порівняння роботи (відповіді) з тим, як працювала дитина раніше
- Доцільно акцентувати увагу лише на позитивній динаміці досягнень учня
- Складнощі у навчанні необхідно обговорювати з учнем індивідуально, аби не створювати ситуацію колективної зневаги до дитини. За невдачі або непосильності певної роботи доцільно запропонувати учневі легше завдання, аби підтримати його зусилля й оцінити його
- Використання різних технік формувального оцінювання:
Доцільно залучати учнів до взаємооцінювання, при цьому формуючи вміння коректно висловлювати думку про результат роботи однокласника, давати поради щодо його покращення. Така практика
- активізує навчання
- сприяє розвитку критичного мислення
- сприяє формуванню адекватного ставлення до зауважень, рекомендацій
- зміцнює стосунки в колективі
Отже, зворотний зв'язок має бути позитивним. Позитивно налаштований учитель пропонує учневі допомогу у виконанні завдання. Чим більше інформації отримує вчитель про те, що учні знають, як міркують, що вчать і як, тим більше має можливостей для корегування процесу.
4. Наступна дія алгоритму організації формувального оцінювання – забезпечення активної участі учнів у процесі пізнання. Щоб знання ставало інструментом, учень має з ним хотіти працювати: застосовувати, шукати умови й межі застосування, перетворювати, розширювати, доповнювати, знаходити нові зв’язки і співвідношення тощо. Це забезпечується різноманіттям прийомів, форм і методів роботи з навчальним матеріалом.
5. Можливість і вміння учнів аналізувати власну діяльність (рефлексія). Учні мають учитися самооцінюванню для того, щоб бачити мету навчання й досягати успіху. Для самостійного оцінювання можна використовувати різні форми карт, таблиці самооцінки тощо. Самооцінювання передує оцінюванню роботи вчителем. Із метою формування адекватного самостійного оцінювання застосовується порівняння двох самооцінок: прогностичної (здійснюється учнем до початку діяльності) та ретроспективної (аналізує досягнутий рівень). Водночас самооцінювання передбачає не лише оцінювання учнем власної роботи, але й визначення проблем і способів їх вирішення. Доцільно також використовувати взаємооцінювання, під час взаємооцінювання учні вчаться бачити сильні сторони, закріплювати вивчений матеріал, аналізувати власний прогрес, однак не варто надмірно захоплюватися цією формою.
6. Із самооцінюванням пов’язана наступна складова формувального оцінювання — корегування навчання та викладання. Адже мета самооці-нювання учнів — усунути труднощі, зумовлені різними причинами: недостатньою пізнавальною активністю, уповільненим темпом діяльності, заниженою самооцінкою, невпевненістю у своїх силах тощо. Для цього слід знайти причину труднощів, а відтак — зрозуміти, що необхідно зробити, аби поліпшити результат. Тобто фактично кінцева мета самооцінювання — це корегування.
Що дає корегування? Корегування у формувальному оцінюванні дає змогу вчителям відстежувати шлях учня до навчальних цілей, корегувати навчальний процес на ранніх етапах, а учням — бути відповідаль-ними за результати самоосвіти.
А тепер розглянемо окремі техніки формувального оцінювання для розширення діапазону інструментарію, який використовується педагогами для вимірювання навчальних досягнень учнів.
|
Техніка |
Процедура використання техніки |
|
Індекс-картки для узагальнення або запитань
|
Учитель періодично роздає учням картки із завданнями, зображеними з обох боків (почергово перевертаючи певним боком): |
|
Сигнали рукою
|
Учитель просить учнів показувати сигнали, що позначають розуміння або нерозуміння матеріалу (у ході пояснення понять, принципів, процесу тощо). Попередньо потрібно домовитися з учнями про використання таких сигналів: |
|
Світлофор |
У кожного учня є картки трьох кольорів світлофора. Учитель просить учнів показувати карткою відповідного кольору розуміння (зелений), неповне розуміння (жовтий), нерозуміння (червоний) матеріалу. Після сигналу учитель з’ясовує: що зрозуміли? Що не зрозуміли? |
|
Однохвилинне есе
|
Техніка, яка використовується з метою представлення учнями зворотного зв’язку про вивчене з теми. Що в темі було для мене простим? Можливість проаналізувати труднощі, які виникли в учнів, врахувати під час підготовки до наступного уроку Учні мають можливість сформулювати власну думку, розвивається мовлення. |
|
Вимірювання температури
|
Метод використовують для виявлення того, наскільки учні правильно виконують завдання. Для цього діяльність учнів призупиняється запитанням: «Що ми робимо?». Відповідь на поставлене запитання – демонстрація розуміння завдання або роцессу його виконання. |
|
Читання з позначками
|
Привчає учнів працювати з текстом більш свідомо. Дає можливість вчителю проаналізувати прогалини в знаннях учнів, визначити, з ким треба попрацювати додатково, спрямує на певний вид діяльності |
|
Мовні зразки (підказки) |
Учитель періодично дає учням мовні зразки (вислови, підказки), які допомагають будувати відповідь. • ...вчинив так, бо... • Основними подіями є..., оскільки... |
|
Листок особистих досягнень, або сходи досягнень
|
За допомогою умовних позначок учні оцінюють свою діяльність під час уроку (теми), аналізують свій рух сходами досягнень і визначають, наскільки зрозуміли пройдений матеріал Учитель бачить, у кого виникають труднощі на певному етапі, і може корегувати свою роботу. Учні можуть оцінити свої знання, старання на кожному з етапів, що активізує їхню діяльність протягом усього часу навчання. |
|
Трихвилинна пауза |
Учитель надає учням трихвилинну паузу, яка дає можливість учням обдумувати поняття, ідеї уроку, пов’язати з попереднім матеріалом, знаннями, досвідом, а також визначитися із незрозумілими моментами. |
|
Дві зірки й побажання (взаємооцінювання)
|
Застосовується для оцінювання творчих робіт учнів, творів, есе. Учитель пропонує перевірити роботу однокласника. Коли учні коментують роботи один одного, вони не виставляють оцінки, а вказують на два позитивні моменти – «дві зірки» – і на один момент, який потребує доопрацювання – «побажання» |
Як фіксувати інформацію
Формувальне оцінювання не фіксують у класному журналі, тож постає запитання: як учителю, який його застосовує, фіксувати інформацію про навчальні досягення учнів?
Щоб збирати, інтерпретувати й фіксувати інформацію, вчитель може:
- записувати результати своїх спостережень за навчанням учня;
- збирати візуальні, аудіо-, відеозаписи, які виявляють рівень навчальних досягнень учня;
- робити відмітки про якість робіт учня порівняно з результатами, що визначені у типовій освітній програмі чи ІПР тощо.
Учитель систематично накопичує учнівські роботи, що підтверджують їхні досягнення й зростання, а отже, мотивують до навчання.
Застосовувати формувальне оцінювання вчителі мають щодня і щоуроку
Формувальне оцінювання покладене в основу оцінювання Нової української школи, і учні перших, других та третіх класів оцінюються саме за цим принципом. Міністерство освіти і науки України видало методичні рекомендації, які окреслюють напрями діяльності вчителя щодо оцінювання навчальних досягнень учнів.
Виступи
Шаблони для здійснення ФО можна знайти на сайті TEACHHUB
Джерело: https://osvitoria.media/experience/slovnyk-nush-otsinyuvannya-v-pochatkovij-shkoli/