Руське - типове село низинної зони Закарпаття. Середньорічна температура становить +9, а норма опадів у середньому - понад 400 мм.

   Встановлено, що місцевість, де розташоване Руське і навколишні села, була заселена з давніх часів. В околиці Ракошина та Кайданова знайдено кам'яні  знаряддя праці епохи неоліту ( ІV - III століття до н.е.) 

  Перші згадки про село зустрічається в письмових джерелах в 1333 році.

   Село довгий час було ареною битв і грабувань, що призводило до затримки розвитку села. Серед володарів села були і родина Ракоціїв і графа Шенборн, які тільки посилювали важкий феодально-кріпосницький гніт і жорстоку експлуатацію, що не раз викликало заворушень і виступи селян. 1848-1849 відбулася Революція, яка звільнила селян від кріпацтва, але одночас майже позбавила їх землі, що змусило їх і надалі працювати на багатіїв.

     Багатьох селян тяжка доля змусила емігрувати в Францію, Бельгію, Бразилію, Аргентину, США, Канаду, де продавали за безцінь свою робочу силу.

 До кінця ХІХ століття населення збільшилось на третину і дорівнювало 1870 чоловік. Не дивлячись на це залишалось поганим медичне обслуговування, навіть у перші десятиліття ХХ століття в селі не було жодного медичного закладу і медичного працівника. Не набагато кращим було становище з освітою. До середини ХІХ століття діяли лише церковні школи, а державну початкову школу відкрили лише у другій половині ХІХ століття.

   22 березня 1919 року в Ракошині була встоновлена радянська влада, яка проіснувала лише 39 днів. Дуже важким було становище наших селян при чеському та угорському режимах. В 1944 році після визволення було створено Ракошинську сільську раду, першим головою села обрали С. Брижака. І справи пішли на краще. 
     Приєдналисела Бенедиківці та Кайданово у 1958 році, а у 1960-му - Руське і Чопівці, які до того часу були окремими населеними пунктами. Так, за переказами, У Кайданові дуже давно було збудовано в’язницю, режим у якій панував надзвичайно суворий. Непослухів-в’язнів неабияк карали, одягаючи їм на руки кайдани. Від цього і пішла така назва. Чопівці отримали свою назву від закарпатського слова чопик, тобто корок. У цьому селі теслярі вистругували «чопики», корки для винних бочок. Руське заснували вихідці із Київської Русі — русичі. Невідомою залишається до цих пір тільки історія назви села Бенедиківці, хоча старожили подейкують, що його заснував такий собі прибулець із невідомих країв Бенедик. Кожен із заселених пунктів, що входить до складу Ракошина, має й свою геральдику. У місцевій сільській раді на чільному місці виставлені прапори.

  З потроєною енергією і завзяттям взялися за будівництво нового життя закарпатці. Наведемо факти:

-         відкрито заводи, фабрики, бібліотеки, клуби;

-         осушено гончарним дренажем 1000 га перезволожених земель;

-         введено в дію нові тваринницькі й господарські приміщення;

-        споруджено великий свиновідгодівельний комплекс замкнутого циклу для            виробництва свинини;

-        збудовано комбікормовий завод;

-        прокладено 15 км асфальтних доріг;

-        відкрито середню школу, стадіон, дитсадок;

-        значну роботу було проведено по благоустрою населених пунктів. Заасфальтована дорога по всьому селу, проведено електро- і радіофікацію усіх шести населених пунктів.

  Якщо у дворянські часи на весь Мукачівський район було всього кілька лікарів, то зараз в одному нашому селі їх понад 50 чоловік медперсоналу.

   Благоустроєно площу Героїв, де побудовано пам’ятник тридцяти односельчанам, які загинули в роки другої світової війни в боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками. Протягом десятиліть велика увага приділяється поліпшенню торгівельного обслуговування трудящих села. В селі відкрито сучасний (на той час) торгівельний центр.

Ракошино відзначається мішанкою різних національностей та віросповідувань. Тут і українці, угорці, росіяни, цигани, словаки, білоруси, євреї, поляки, молдавани. Та люди живуть в мирі, злагоді і дружбі!