Руськівська гімназія Великолучківської 
сільської ради Мукачівського району 
Закарпатської області
Наші реквізити
Адреса Руськівської гімназії: 89621 
Закарпатська область, 
Мукачівський район,
 с.Руське, вул. Українська 32 «А»
е-mail: sch_ruske@meta.ua
Телефон: (03131) 74-7-10
«Минуле належить історії, майбутнє – це таємниця, 
а ця мить – подарунок. Ось чому цю мить називають сьогоденням»

Мережа закладу освіти: 124 учнів, 9 класів
Кадрове забезпечення: 
вчителів -18
педагог - організатор - 1
психолог -1
медсестра - 1
бібліотекар - 1
вихователь ГПД - 1
Асистент учителя - 1
Категорії педагогічних працівників:
Вища категорія – 5
І категорія – 7
ІІ категорія – 2
Спеціалістів – 2
Молодший спеціаліст - 2
Педагогічне звання: "Старший вчитель" - 3
Проблемне питання гімназії: «Розвиток ключових компетентностей учнів та їх підготовка до успіху в умовах впровадження нової української школи».

Школа в селі Руське збудована в 1921 – 1925 роках. До цього в селі була початкова школа, де вчителював дяк. Першим директором школи був Хромляк Емануїл, а її вчителями Хромляк та Смочко. Школа була народною, в ній навчалися діти з першого до восьмого класу.Один вчитель вчив три класи одночасно і всі предмети. З приходом радянської влади школа в селі стає початковою. У 1945 році школу очолює Ханас Михайло Васильович. Багато сил і енергії він віддає створенню належних умов для навчання та виховання дітей, згуртування педагогічного колективу. 1 вересня 1947 році в селі була створена семирічна школа. В ній навчалися діти з села Руське та Чопівці.  З 1959 року школа стає восьмирічною і її очолює Хаван Юрій Гаврилович до 1961 року, а згодом до 1693 року – Грінчак Юрій Іванович. Фозикош Нонна Федорівна керує школою з 1963 по 1965 рік.  Жупан Войтех Васильович з 1965 по 1975 рік – директор Руськівської восьмирічної школи. Людина принципова, вимоглива до себе та підлеглих, щира та доброзичлива. За його керівництва у школі замінено дах на всіх трьох приміщеннях, споруджено спортивні майданчики. З вересня 1975 року школу очолює Делеган Михайло Васильович, а з 1977 року – Стерчо Ганна Амброзіївна. 

  Крайняниця Софія Федорівна – директор Руськівської дев’ятирічної школи з вересня 1979 по вересень 1994 року. Під час її керівництва в 1981 – 1983 роках за кошти колгоспу «ХХІІ партз’їзд » збудовано нову триповерхову школу на 320 учнівських місць.З ініціативи голови колгоспу Бабинця Івана Івановича в усіх класах встановлено паркет. На будівництві школи поряд з робітниками активно працювали вчителі та батьки. На час відкриття школи повністю була замебльована, кабінети забезпечені приладами та технічними засобами навчання, обладнана шкільна майстерня та спортивний зал, шкільна їдальня.У цей період діти шестирічки вперше ідуть в перший клас, де для них створені всі умови для навчання та виховання. З 1994 по 2002 школою керує Брижак Володимир Володимирович, Із 2002 по 2005 рік директором Руськівської ЗОШ І-ІІ ступенів був Чонка Михайло Андрійович. Він розпочав ремонт школи. Зокрема було замінено підлогу в спортзалі, переведено опалення на газове.

 З 2005 року школу очолює Гладжикурка Любов Дмитрівна. За цей час будівля школи потребувала капітальних ремонтів. У 2007 році зроблено капітальний ремонт електропровідної системи. У 2008 році обладнано внутрішні санвузли. У 2009 році виконано поточний ремонт кухні. У 2010 та 2014 роках - капітальний ремонт по заміні вікон на металопластикові. У 2013 році закінчено заміну дверей у всіх приміщеннях школи. Із 2007 року відкрито Кабінет інформатики (мультимедійний комплекс, 11 комп'ютерів). Школа отримала також і багато іншої комп'ютерної техніки, необхідної для функціонування школи в сучасних умовах. Із 2010 року обладнано актову залу. Майже закінчено заміну меблів.

 Із 2023 року школа набула статус гімназії - Тепер це Руськівська гімназія Великолучківської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області.  

 Та це лише незначна частина історії школи. Бо, на нашу думку, історію освітнього закладу творять усі: в першу чергу - учні, неодмінно - педагоги, безперечно - робітники і, звичайно ж, - батьки.

 Руське - типове село низинної зони Закарпаття. Середньорічна температура становить +9, а норма опадів у середньому - понад 400 мм.

   Встановлено, що місцевість, де розташоване Руське і навколишні села, була заселена з давніх часів. В околиці Ракошина та Кайданова знайдено кам'яні  знаряддя праці епохи неоліту ( ІV - III століття до н.е.) 

  Перші згадки про село зустрічається в письмових джерелах в 1333 році.

   Село довгий час було ареною битв і грабувань, що призводило до затримки розвитку села. Серед володарів села були і родина Ракоціїв і графа Шенборн, які тільки посилювали важкий феодально-кріпосницький гніт і жорстоку експлуатацію, що не раз викликало заворушень і виступи селян. 1848-1849 відбулася Революція, яка звільнила селян від кріпацтва, але одночас майже позбавила їх землі, що змусило їх і надалі працювати на багатіїв.

     Багатьох селян тяжка доля змусила емігрувати в Францію, Бельгію, Бразилію, Аргентину, США, Канаду, де продавали за безцінь свою робочу силу.

 До кінця ХІХ століття населення збільшилось на третину і дорівнювало 1870 чоловік. Не дивлячись на це залишалось поганим медичне обслуговування, навіть у перші десятиліття ХХ століття в селі не було жодного медичного закладу і медичного працівника. Не набагато кращим було становище з освітою. До середини ХІХ століття діяли лише церковні школи, а державну початкову школу відкрили лише у другій половині ХІХ століття.

   22 березня 1919 року в Ракошині була встоновлена радянська влада, яка проіснувала лише 39 днів. Дуже важким було становище наших селян при чеському та угорському режимах. В 1944 році після визволення було створено Ракошинську сільську раду, першим головою села обрали С. Брижака. І справи пішли на краще. 
     Приєдналисела Бенедиківці та Кайданово у 1958 році, а у 1960-му - Руське і Чопівці, які до того часу були окремими населеними пунктами. Так, за переказами, У Кайданові дуже давно було збудовано в’язницю, режим у якій панував надзвичайно суворий. Непослухів-в’язнів неабияк карали, одягаючи їм на руки кайдани. Від цього і пішла така назва. Чопівці отримали свою назву від закарпатського слова чопик, тобто корок. У цьому селі теслярі вистругували «чопики», корки для винних бочок. Руське заснували вихідці із Київської Русі — русичі. Невідомою залишається до цих пір тільки історія назви села Бенедиківці, хоча старожили подейкують, що його заснував такий собі прибулець із невідомих країв Бенедик. Кожен із заселених пунктів, що входить до складу Ракошина, має й свою геральдику. У місцевій сільській раді на чільному місці виставлені прапори.

  З потроєною енергією і завзяттям взялися за будівництво нового життя закарпатці. Наведемо факти:

-         відкрито заводи, фабрики, бібліотеки, клуби;

-         осушено гончарним дренажем 1000 га перезволожених земель;

-         введено в дію нові тваринницькі й господарські приміщення;

-        споруджено великий свиновідгодівельний комплекс замкнутого циклу для            виробництва свинини;

-        збудовано комбікормовий завод;

-        прокладено 15 км асфальтних доріг;

-        відкрито середню школу, стадіон, дитсадок;

-        значну роботу було проведено по благоустрою населених пунктів. Заасфальтована дорога по всьому селу, проведено електро- і радіофікацію усіх шести населених пунктів.

  Якщо у дворянські часи на весь Мукачівський район було всього кілька лікарів, то зараз в одному нашому селі їх понад 50 чоловік медперсоналу.

   Благоустроєно площу Героїв, де побудовано пам’ятник тридцяти односельчанам, які загинули в роки другої світової війни в боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками. Протягом десятиліть велика увага приділяється поліпшенню торгівельного обслуговування трудящих села. В селі відкрито сучасний (на той час) торгівельний центр.

Ракошино відзначається мішанкою різних національностей та віросповідувань. Тут і українці, угорці, росіяни, цигани, словаки, білоруси, євреї, поляки, молдавани. Та люди живуть в мирі, злагоді і дружбі!

Село Руське засноване в 1391 році. За народними переказами, заснували його декілька родин - вихідців із Київської Русі - русичів. У книзі Легоцького записано: було в селі 105 хат, 565 жителів. У 14 столітті належало Мукачеву. В 1484 р. в документах називається Руськовець. Подивитися про село ви можете за посиланням  https://youtu.be/UfoELLzmm3Y?si=fPAl56EtPCb7ctqw  

У 1631 р. вдова Грабаря село Руське продала за 4500 форинтів.  Селяни були підлеглими свого пана. Якщо хтось противився, то діставав від гайдуків 25 ударів палицею. Ця система розпалася1850 року після війни Кошута. Панщина перестала існувати, а землі пана перейшли в користування людей, вони обробляли її для себе. Народ з радістю зустрів звільнення від панщини.  

  До 1880 р. вчилися кирилицею.

  1904 р. була велика пожежа. Згоріло біля 40 будинків у верхньому кінці села. Протягом 2-3 років люди відбудували свої хати. 

На історію сіл Ракошинської сільської ради нанизані долі багатьох визначних імен, серед них є художник Володимир Микита, письменник Семен Панько. Не кожне село має односельчан - Героїв Соціалістичної Праці, а в Ракошині їх двоє - С.М. Мочкош та Г.Д. Пеца, Науковці Володимир, Владислав та Олександр Міци, Василь Король, депутат Верховної Ради України першого скликання Дмитро Кельман, кандидат фізико-математичних наук Микола Тар, Немалий вклад в розбудову нашого села внесли колишні очільники нашого колгоспу (нині вже всі покійні) Бубряк Д.В., Міца, М.І., Колька І.І., Бабинець І.І., Коштура JI.M. Пам'ятають в селі колишніх лікарів - Лендєл В.А., Байза Ф.Ф., Молнар К.К., Чулак Д.Ю., Барані 0.0., Петах M.M., Демян У.С., Петах Г.І. та ветеринарного лікаря -Черепаха В.Ф. На освітянській ниві добре та плідно попрацювали в селі- подружжя Іванчових, Гранчак Ю.І., Лендєл М.Д., Жиган М.Д., Крайняниця С.Ф, Микита М.А., подружжя Лендєл, Козик та Бежинець, Жупан В.В., Сідун М.В., Тар Б.Б., Шафар М.І., Ріцкова А.М., Деркач К.І.,Ханас Г.П., Біляка Т.Ф. подружжя Лендєл. Біляка. Хома. Брижак та Андрейко, Хаван Ю.Г. Молнар К.Г., подружжя Шелько, Машкаринець O.A., Стричинець М.А., Телінгер О.И. та багато-багато інших односельчан, які своєю наполегливою працею принесли славу нашому селу. Згадуючи всіх цих людей, ми не можемо оминути увагою та пам’яттю тих, хто стояв в основі словоутворення нашого села - прості селяни, колгоспники, трудівники, працівники. Руками цих всіх людей створено наше сьогодення - про це ми повинні завжди пам’ятати. Це наша історія, наша слава, наше майбутнє... Ракошинську сільську раду у свій час очолювали - Брижак C., Когутич І.Ю., Хома І.І., Коштура О.В., Газуда З.І., Делеган М.В., Лавкай В.Г., Логойда Д.Д., Когутич Д.І., Коштура В.О.- діючий сільський голова. Сьогодні Ракошинці мають “свого” депутата в обласній раді - М.А. Мотильчак. А в районній раді аж три мешканці Ракошина - районні депутати - Федорчук Ю.В., Головчак Ю.М. та Герц І.І.

Село Руське відноситься до Ракошинської сільської ради. Футбольні традиції села сягають досить давньої пори. Перша офіційна вістка про наявність футбольної команди на території сільської ради сягає 1935 року, коли в жандармерії Мукачева було зареєстровано, що в Ракошині проводиться футбольний матч (до речі - ця дата й стала точкою відліку народження футболу в Ракошині, й красується на сучасному гербі ФК «Ракошино».) За цей час у Ракошині полюбили футбол по-справжньому. Вболівальники в Ракошині -справжні «гурмани» футболу. Їх не купиш рахунком, голами, місцем в турнірній таблиці. Їм подавай справжню гру, гру яка зветься - футбол. Традиції футболу в Ракошині прикрашені справжніми футболістами. Починаючи від відомих на всю країну братів Корпонай (Тиберій, Адальберт, Іван), славного багаторічного капітана ужгородського «Закарпаття» Олександра Когутича (сьогодні - головний тренер ФК «Ракошино»), братів Паллагі (Золтан та Іван), Олександра Доктора, Івана Коштури до відомих в країні гравців -Василя Сури (покійного), Ю.М.Головчака, Івана Сенька, Олександра Товта, Андрія Меденцій, Євгена Дудаш (молодший). Ці та багато інших наших футболістів, включаючи й сьогоднішню команду, кістяк якої складають наші місцеві хлопці несуть прапор Ракошинського футболу на рівні, який підняли наші славні футболісти-односельчани серед яких: Товт ТЛ., Чакій М.Ю., Сенько.І., Паллагі І.З., Горват О.Є., Коштура О.В., Хаван В.М., Стричинець І.(покійний), Локес ., Стойка В.(покійний), Данкулинець А., Цоцко П.(покійний), Марко .В.(покійний), Ваш А.В.(покійний), Грешко Д.Л., Дудаш Є.Є., Когутич .В.,Теліга І., Когутич І., Головачко І.Г., та багато-багато інших славних футболістів села. Сьогоднішня команда - це колектив згуртованих, чудово підготовлених гравців. Це команда, де тренером чудово поєднано сплав молодості з досвідом. Сьогодні Президент ФК “Ракошино Кельман Д.Л. Віце-Президент - Коштура В.О. Головний тренер - Когутич О.ї. Тренерський штаб — Когутич О.І., Коштура В.О., Головчак Ю.М., Меденцій A.A. Лікар команди - Марко Я.М. Адміністратор - Сура B.B., Капітан команди - Меденцій A.A., віце капітан - Морщук А.М. Домашня форма - помаранчево-чорна, виїздна - біло-чорна Команда останні 10 років займає призові місця в чемпіонаті району. Триразовий чемпіон Мукачівщини, дворазовий володар кубку Мукачівщини, неодноразовий учасник «Ліги чемпіонів Закарпаття». «ГОЙ PA-РАКОШ !» - так лунало колись на нашому стадіоні. Так буде лунати й надалі!

  До професії вчителя з повагою ставилися в усі часи. Мабуть, тому, що вчитель – це не просто високоосвічена людина, а насамперед той, хто вміє передати свої знання іншим, пояснити незрозуміле, знайти ключ до здібностей кожного учня.

   Улюблені вчителі назавжди залишаться в серцях учнів. Вони всі різні, з різними підходами до своєї роботи. Та є те спільне, що викликає повагу, - справедливість, уважність, вміння цікаво пояснити, розуміння. Ми певні, що  маємо бути вдячними нашим вчителям-ветеранам за все, що вони дали школі, учням. 

1. Куруц Юрій Юрійович
2. Ханас Єлизавета Степанівна
3. Басараб Юлія Георгіївна
4. Медвецький Тиберій Вікторович
5. Басараб Василь Михайлович
6. Кельман Олександра Адальфівна
7. Стричинець Іван Васильович
8. Гаврішко Андрій Андрійович
9. Хайнас Дмитро Васильович
10. Хайнас Олена Павлівна
11. Граб Марія Іллівна
12. Петраш Ольга Василівна
13. Лендєл Ганна Іванівна
14. Коштура Марта Юріївна
15. Делеган Олена Василівна
16. Хома Іван Іванович
17. Біляка Федір Іванович
18. Лугош Ганна Павлівна
19. Турдай Марія Юріївна
20. Кепенач Віра Іванівна
21. Кепенач Павло Павлович
22. Біляка Тетяна Федорівна
23. Міца Наталія Іванівна
24. Русяновська Неля Вікторівна
25. Штегура Алла Михайлівна
26. Чесак Наталія Дмитрівна
27. Крайняниця Софія Федорівна
28. Яцина Марія Іванівна