До неба музика сягає, наче мрія,
І тане в квітах урочистий зал.
В очах у кожного і радість, і надія…
У школі випускний останній бал.

Ось і настав цей день – день прощання зі школою. Попереду незвідана даль.  Позаду – батьківський поріг, розквітла калина, протоптана стежка у шкільному дворі, незрадлива мамина усмішка зі сльозою на щоці… Знайти себе, своє місце у житті, вирости і вижити, бути завжди людиною – що є святішого і дорожчого?  Подвір'я школи майорить різнобарв'ям квітів, святковим вбранням, добрими і щирими посмішками. Уся шкільна родина зібралася на традиційне свято випускного вечора.
Директор школи Гладжикурка Любов Дмитрівна зачитує наказ про випуск учнів із школи та вручає свідоцтва. До вітань директора приєднуються батьки, родичі, друзі.
Чимось школа сьогодні схожа на осіннє дерево, від якого відриваються і відлітають назавжди 20 яскравих, неповторних листочків. Що чекає їх в майбутньому? Як складеться їхня доля?
До школи прийдуть нові діти і вона, як турботлива мати, буде виховувати їх, навчати, наставляти і випускати в життя.
          Дорогі випускники! Не забувайте, що навчалися ви для того, щоб розум і серце віддати людям. Не заплямуйте доброго імені свого роду, честі школи, котра дала вам путівку в життя.
          Щасливої вам дороги!